Як полтавський Бука у Черкасах "вередував"

25.04.19
207

Давня дружба полтавських і черкаських лялькарів стала значним приводом не лише для того, щоб запрошувати одне одного в гості й вітати зі святами, а й для того, аби творчі люди з гордістю могли обмінюватися відчуттям особливої любові до святині артиста – сцени рідного театру.

Мова піде про обмінні гастролі між Полтавським академічним обласним і Черкаським академічним театрами ляльок. Гастролі тривали в період з 7 по 13 квітня. Полтавські лялькарі повезли до Черкас інтерактивну виставу «Вередливе зайченя». Чим же вона особлива? Взаємодія з глядачем у виставі використана не для розваги, а з певною, слід зауважити, освітньою метою. По-перше: маленькі глядачі, виходячи на сцену, мають можливість безпосереднього спілкуватися з актором, що сприяє розкриттю творчого потенціалу, подоланню дитячих страхів та невпевненості. Залучення глядачів до сценічного дійства спомагає уникненню участі пасивного спостерігача, увага якого постійно розсіюється. Стаючи частиною вистави, маленький глядач починає відчувати на собі елемент відповідальності не лише за свої вчинки, а й за вчинки героїв. Поступово ми підходимо до іншої позиції, котра яскраво ілюструє й розкриває процеси існування в команді як моделі мікросоціуму. Відомо, що діти простіше знаходять спільну мову між собою, ніж дорослі. Це пояснюється багатьма факторами, зокрема незаангажованою свідомістю. Однак, якщо є команда, значить точно має бути спільна мета, інакше сенс використання цього методу стирається. Головним героєм вистави є зайченя Бука. Він не хоче ні з ким гратися і постійно всіх ображає.  Цікавий образ, що протиставляється моральним цінностям, до яких ми звикли. Вистава навчає дітей дружбі, бо життєвий шлях не завжди сонячний і легкий. Трапляються ситуації, коли без допомоги друга просто не обійтися. Так сталося і з нашим Букою. До будиночка вередливого зайченяти пришла біда, а, як відомо, вона не приходить одна. У нашій виставі ця непрохана гостя привела із собою ще й злого Вовка, який оселився в будиночку Буки і планував залишитися там жити назавжди.

Залучившись підтримкою дітей, Бука все ж таки отримав свій будиночок назад. Ба більше, не просто отримав, а й зробив правильні висновки.

Бука знайшов купу нових друзів. Деякі з них запрошували його до себе в дитячі садки, куди він з радістю приїжджав і розповідав про свою пригоду, яка покликана навчити дітей радості, мудрості й доброті.

Черкаських лялькарів Полтава зустріла лагідним вечірнім сонцем, що начебто перекочувало до нас із Атланти – батьківщини Джоеля Чандлера Харріса, американського письменника, фольклориста, журналіста, а також автора «Казок дядечка Римуса», звідки і прийшов до нас відомий персонаж         «Братик Кролик». До речі, таку назву й отримала вистава Черкаського академічного театру ляльок. Образ Братика Кролика є трікстером, що використовує свій розум проти негараздів та навдач, які трапляються з ним.

Знайомство з творчістю колективів відбулося на високому рівні, глядачі аплодували, залишали відгуки і запрошували в гості ще. Актори мали змогу поспілкуватися зі своїми колегами, обмінятися досвідом, а також побажати одне одному творчих успіхів і натхнення.

Підводячи підсумки обмінних гастролей, слід згадати цікавий факт: виставу «Братик Кролик» поставив полтавський режисер Микола Шустов.

Дякуємо нашим колегам за свято, яке вони подарували полтавським дітлахам! Сподіваємося, що черкаська малеча також залишилась задоволена після знайомства з Букою.  Не бундючтеся і приходьте до театру, доки ще не пролунав третій дзвоник.

Владислав Могилат